МІКСТАРД® 30 НМ

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: А/Т Ново Нордіск, Данія

Міжнародна непатентована назва: Insulin (human)

АТ код: A10AD01

Форма випуску: Суспензія для ін'єкцій, 100 МО/мл по 10 мл у флаконах № 1

Діючі речовини: 1 мл суспензії для ін'єкцій містить: 100 МО інсуліну людського біосинтетичного
(виробленого за технологією рДНК в Saccharomyces cerevisiae);
1 флакон містить: 10 мл, що еквівалентно 1000 МО.
1 МО (Міжнародна Одиниця) дорівнює 0,035 мг безводного людського інсуліну

Допоміжні речовини: цинку хлорид, гліцерин, метакрезол, фенол, натрію гідрофосфат дигідрат, натрію гідроксид, кислота хлористоводнева, протаміну сульфат, вода для ін'єкцій

Фармакотерапевтична група: Препарати групи інсуліну

Показання: Цукровий діабет.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 2,5р.

Номер реєстраційного посвідчення: UA/2682/01/01



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

МІКСТАРД® 30 НМ

(MIXTARD® 30 НМ)

 

 

Склад:

діюча речовина: інсулін людський (рДНК);

1  мл суспензії для ін'єкцій містить  100 МО інсуліну людського біосинтетичного

(виробленого за технологією рДНК в Saccharomyces cerevisiae);

1 флакон містить 10 мл, що еквівалентно 1000 МО.

1 МО (Міжнародна Одиниця) дорівнює 0,035 мг безводного людського інсуліну;

допоміжні речовини: цинку хлорид, гліцерин, метакрезол, фенол, натрію гідрофосфат дигідрат, натрію гідроксид, кислота хлористоводнева, протаміну сульфат, вода для ін'єкцій.

 

Лікарська форма. Суспензія для ін'єкцій.

 

Фармакотерапевтична група. Протидіабетичні засоби. Інсулін та його аналоги.

Код АТС А10А D01.

 

Клінічні характеристики.

Показання. Цукровий діабет.

 

Протипоказання. Гіпоглікемія. Підвищена чутливість до людського інсуліну або до будь-якого інгредієнта препарату.

 

Спосіб застосування та дози. Мікстард® 30 НМ застосовується для лікування цукрового діабету в різних вікових групах дітей та дорослих. Дозування інсуліну індивідуальне і визначається лікарем відповідно до потреб хворого. У середньому добова потреба в інсуліні при лікуванні діабету становить від 0,3 до 1,0  МО/кг маси тіла. У період часткової ремісії, а також у хворих із залишковою ендогенною продукцією інсуліну потреба в інсуліні може знижуватися, тоді як при станах резистентності до інсуліну (наприклад, у період пубертації або при ожирінні) добова   потреба в інсуліні може істотно зростати.

Оптимізація контролю метаболізму у хворих на діабет відстрочує початок і сповільнює розвиток пізніх ускладнень діабету. Тому рекомендується проведення моніторингу рівня глюкози в крові.

Ін'єкцію слід робити за 30 хвилин до прийому їжі, що містить вуглеводи.

Мікстард® 30 НМ призначений для підшкірних ін'єкцій.

Мікстард® 30 НМ звичайно вводять під шкіру стегна або в ділянку передньої черевної стінки.

Можна також вводити підшкірно в ділянку сідниць або дельтовидного м'яза плеча.

При підшкірних ін'єкціях у ділянку передньої черевної стінки всмоктування інсуліну відбувається швидше, ніж при введенні в інші ділянки тіла.

Введення у відтягнуту складку шкіри значно знижує ризик попадання у м'яз.

Для запобігання ліподистрофії (ліпоатрофії та ліпогіпертрофії) місця ін'єкцій слід змінювати навіть у межах однієї ділянки тіла.

Суспензії інсуліну ні в якому разі не можна вводити внутрішньовенно.

 

Інструкції для пацієнта

Мікстард® 30 НМ у флаконах застосовують із спеціальними інсуліновими шприцами, які мають відповідне градуювання. Препарат призначений лише для індивідуального використання.

Перед застосуванням препарату Мікстард® 30 НМ слід впевнитися, що це саме той тип інсуліну, який призначено. Необхідно продезінфікувати поверхню гумової пробки флакона.

 

Не слід застосовувати препарат Мікстард® 30 НМ

▶   В інсулінових насосах.

▶   Якщо запобіжна пластмасова кришечка нещільно прилягає до флакона або відсутня, флакон слід повернути до аптеки.

▶   Якщо препарат інсуліну зберігався неправильно або був заморожений.

▶   Якщо після перемішування суспензія не виглядає однорідно білою і каламутною.

 

Безпосередньо перед застосуванням препарату Мікстард® 30 НМ

1.   Покатати між долонями флакон з інсуліном, доки рідина не стане білою і рівномірно каламутною. Перемішування відбувається краще, коли інсулін нагрівається до кімнатної температури.

2.   Набрати у шприц об'єм повітря, який дорівнює дозі інсуліну, що вводиться.

3.   Ввести повітря у флакон.

4.   Перевернути флакон зі шприцом дном догори.

5.   Набрати у шприц необхідну дозу інсуліну.

6.   Витягти голку з флакона.

7.   Витіснити повітря зі шприца.

8.   Перевірити, чи правильно набрано дозу.

9.     Одразу зробити ін'єкцію.

Як вводити інсулін

•    Охопити шкіру двома пальцями, ввести голку у складку шкіри і зробити підшкірну ін'єкцію інсуліну.

•    Утримувати голку під шкірою не менше 6 секунд, щоб упевнитися, що введено весь інсулін.

 

Побічні реакції. Найчастішим побічним ефектом при інсулінотерапії є гіпоглікемія. Вона може виникнути, коли доза значно перевищує потреби хворого в інсуліні. Тяжка гіпоглікемія може призвести до втрати свідомості і/або до судом з подальшими тимчасовими або постійними порушеннями функції головного мозку і навіть до летального кінця.

За даними клінічних досліджень, а також даними щодо застосування препарату після випуску його на ринок, частота виникнення тяжкої гіпоглікемії варіює в різних групах хворих і при різних режимах дозування, тому точне визначення частоти гіпоглікемії не наведено.

Нижче наведено частоту виникнення побічних реакцій, які можуть бути пов’язані з використанням препарату Мікстард® 30 НМ.

За частотою виникнення ці реакції були розділені на такі, що виникають іноді (³1/1000, <1/100). Окремі спонтанні випадки були віднесені до таких, що зустрічаються дуже рідко (<1/10000).

Порушення обміну речовин

Гіпоглікемія

Симптоми гіпоглікемії зазвичай виникають раптово. Вони можуть включати холодний    піт, блідість шкіри, нервозність або тремор, відчуття неспокою, дратівливість, незвичну втому або  слабкість,  втрату орієнтації,  порушення  концентрації уваги, сонливість, підвищене відчуття голоду, тимчасові порушення зору, головний біль, нудоту, прискорене серцебиття. Тяжка гіпоглікемія може призвести до втрати свідомості, тимчасових або постійних порушень функції мозку і навіть летального кінця.

Гіперглікемія

Зазвичай перші симптоми гіперглікемії розвиваються поступово, протягом кількох годин або діб. Вони включають відчуття спраги, часте сечовипускання, нудоту, блювання, сонливість, почервоніння і сухість шкіри, сухість у роті, втрату апетиту, а також запах ацетону з рота.

При   діабеті   1   типу   гіперглікемія,   що   не   лікується,   призводить  до   діабетичного кетоацидозу, який потенційно є смертельно небезпечним станом.

Порушення нервової системи

Іноді - периферична нейропатія.

Швидкі зміни рівня глюкози у крові можуть бути пов’язані з гострою больовою нейропатією, яка зазвичай має тимчасовий характер.

Порушення  зору

Дуже рідко - порушення рефракції.

Порушення рефракції можуть виникнути на початку лікування інсуліном. Ці симптоми мають тимчасовий характер.

Іноді - діабетична ретинопатія.

Тривалий добре налагоджений контроль глікемії зменшує ризик прогресування діабетичної ретинопатії. Проте інтенсифікація інсулінотерапії з метою швидкого поліпшення контролю глікемії може викликати тимчасове загострення діабетичної ретинопатії.

Реакції шкіри та підшкірної клітковини

Іноді - ліподистрофія.

Ліподистрофія (ліпоатрофія та ліпогіпертрофія) може розвинутися в місцях ін'єкцій, якщо хворий не змінює місця  ін'єкцій в одній ділянці.

Генералізовані порушення і реакції в місцях ін'єкцій

Іноді - місцева гіперчутливість.

При введенні інсуліну в місцях ін'єкцій можуть виникнути шкірні реакції (почервоніння, набряк, свербіж, біль і гематоми), які звичайно проходять при продовженні лікування.

Іноді - набряк.

Набряк може виникнути на початку інсулінотерапії. Цей симптом звичайно швидко проходить.

Порушення  імунної системи

Дуже рідко - анафілактичні реакції.

Іноді - кропив’янка, свербіж, висип.

Ці симптоми можуть бути проявами гіперчутливості. Іншими симптомами генералізованої гіперчутливості є шкірні висипи, свербіж, пітливість, розлади травного тракту, ангіоневротичний набряк, утруднене дихання, прискорене серцебиття, зниження артеріального тиску та втрата свідомості. Генералізовані реакції гіперчутливості  є потенційно небезпечними для життя.

 

Передозування. Хоча для інсуліну специфічне поняття передозування не сформульоване, після його введення може розвинутися гіпоглікемія.

•    Легку гіпоглікемію можна лікувати прийомом внутрішньо глюкози або солодких продуктів. Тому хворим на діабет рекомендують постійно мати при собі кілька шматочків цукру, цукерки, печиво або солодкий фруктовий сік.

•    У разі тяжкої гіпоглікемії, коли хворий знаходиться у непритомному стані, особи, які пройшли відповідний інструктаж, мають ввести йому глюкагон підшкірно або внутрішньом'язово (від 0.5 до 1.0 мг). Медичний працівник може ввести хворому глюкозу внутрішньовенно. Глюкозу також слід ввести внутрішньовенно у випадку, якщо хворий не реагує на введення глюкагону протягом 10-15 хвилин.

Після того, як хворий опритомніє, йому слід прийняти внутрішньо вуглеводи для запобігання рецидиву. Після ін'єкції глюкагону хворого слід обстежити у лікарні, щоб знайти причину тяжкої гіпоглікемії та запобігти подібним станам.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю. Оскільки інсулін не проникає через плацентарний бар'єр, немає обмежень лікування діабету інсуліном у період вагітності. Рекомендується посилити контроль за лікуванням вагітних жінок, хворих на діабет, протягом усього періоду вагітності, а також при підозрі на вагітність, оскільки при неадекватному контролю діабету як гіпоглікемія, так і гіперглікемія підвищують ризик вади розвитку та смерті плода.

Потреба в інсуліні зазвичай знижується у І триместрі вагітності та істотно зростає у ІІ та              ІІІ  триместрах.

Після пологів потреба в інсуліні швидко повертається до початкового рівня.

Обмежень щодо лікування діабету інсуліном у період годування груддю також немає, оскільки лікування   матері   не   створює   будь-якого   ризику  для   дитини.   Однак  може   виникнути необхідність корекції дози.

 

Діти. Препарати біосинтетичного людського інсуліну є ефективними і безпечними лікарськими засобами при лікуванні цукрового діабету різних вікових груп дітей та підлітків.

Добова потреба в інсуліні у дітей та підлітків залежить від стадії хвороби, маси тіла, віку, дієти, фізичних навантажень, ступеню інсулінорезистентності та дінаміки рівня глікемії/

Особливості застосування.

Неадекватне дозування або припинення лікування (особливо при діабеті 1 типу) можуть призвести до гіперглікемії та діабетичного кетоацидозу.  Зазвичай перші симптоми гіперглікемії розвиваються поступово, протягом кількох годин або діб. Вони включають відчуття спраги, часте сечовипускання, нудоту, блювання, сонливість, почервоніння і сухість шкіри, сухість у роті, втрату апетиту, а також запах ацетону з рота. При  діабеті 1 типу гіперглікемія, що не лікується, призводить  до  діабетичного кетоацидозу, який потенційно є смертельно небезпечним.

Гіпоглікемія може виникати, якщо доза інсуліну перевищує потребу в ньому. Взагалі гіпоглікемію можна лікувати негайним прийомом внутрішньо вуглеводів. Хворі повинні мати можливість зробити це негайно, тому їм рекомендують постійно мати при собі  глюкозу.

Пропускання прийому їжі або непередбачене підвищене фізичне навантаження можуть призвести до гіпоглікемії.

Хворі, в яких істотно поліпшився контроль рівня глюкози в крові завдяки інтенсивній інсулінотерапії, можуть відзначити зміни звичних симптомів-провісників гіпоглікемії, про що їх слід завчасно попередити.

Звичайні симптоми-провісники можуть зникати в осіб, які хворіють на діабет протягом тривалого часу.

Переведення хворого на інший тип або вид інсуліну відбувається під суворим медичним контролем.   Зміна   концентрації,   виду   (виробника),   типу   (швидкодіючий   інсулін, двофазовий інсулін, інсулін тривалої дії), походження інсуліну (тваринний, людський або аналог людського інсуліну) і/або методу виробництва (рекомбінантна ДНК порівняно з тваринним   інсуліном)   можуть   зумовити   необхідність   корекції   дози   інсуліну.  При переведенні хворого на ін'єкції препарату Мікстард® 30 НМ може виникнути потреба змінити звичну дозу інсуліну. Необхідність підбору дози може виникнути як при першому введенні нового препарату, так і протягом перших кількох тижнів або місяців його застосування.

При застосуванні препаратів інсуліну можливий розвиток реакцій у місці введення у вигляді болю, свербежу, кропив’янки, набряку та запалення. Постійна зміна місця ін’єкції може запобігати розвитку цих реакцій. Реакції зазвичай проходять через кілька днів або тижнів. У рідких випадках зміни в місцях ін’єкції можуть потребувати відміни препарату Мікстард®.

Деякі  хворі,  в яких  після  переходу з  тваринного  на людський  інсулін  виникали гіпоглікемічні   реакції,    відзначали    ослаблення    або    зміни    симптомів-провісників гіпоглікемії.

Перед подорожуванням у різних часових поясах хворим слід проконсультуватися з лікарем, оскільки при цьому змінюється графік ін'єкцій інсуліну і прийому їжі.

Супутні захворювання, особливо інфекції та гарячкові стани, звичайно підвищують    потребу хворого в інсуліні.

Ниркова або печінкова недостатність можуть призвести до зниження потреби в інсуліні.

Необхідність регулювання дози інсуліну може виникнути у тих випадках, коли хворі підвищують фізічну активність або змінюють звичну дієту.

Суспензії інсуліну не можна використовувати  в  інсулінових  насосах для безперервного підшкірного введення інсуліну.

Мікстард® 30 НМ містить метакрезол, який може викликати алергічні реакції.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Реакція хворого та його здатність концентрувати увагу можуть бути порушені при гіпоглікемії.

Це може стати фактором ризику у ситуаціях, коли ця здатність набуває особливого значення (наприклад, при керуванні автомобілем або механізмами).

Хворим слід рекомендувати вжити заходів з профілактики гіпоглікемії перед тим, як сідати за кермо. Це особливо важливо для хворих, у яких ослаблені чи відсутні симптоми-провісники гіпоглікемії або епізоди гіпоглікемії виникають часто. За таких обставин слід  зважити доцільність керування автомобілем.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Як відомо, ряд лікарських засобів впливає на обмін глюкози, що слід враховувати при визначенні дози інсуліну.

Лікарські засоби, які можуть знижувати потребу в інсуліні

Пероральні цукрознижувальні засоби (ПЦЗ), інгібітори моноаміноксидази (МАО), неселективні β-адреноблокатори, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), саліцилати, алкоголь, анаболічні стероїди та сульфаніламіди.

Лікарські засоби, які можуть підвищувати потребу в інсуліні

Пероральні контрацептиви, тіазиди, глюкокортикоїди, тиреоїдні гормони і  β-симпатоміметики,  гормон росту  і  даназол.

β-адреноблокатори можуть маскувати симптоми гіпоглікемії та сповільнювати відновлення після гіпоглікемії.

Октреотид/ланкреотид може як знижувати, так і підвищувати потребу в інсуліні.

Алкоголь може посилювати і подовжувати тривалість гіпоглікемічного ефекту інсуліну.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Мікстард® НМ - суміш розчинного інсуліну та ізофан-інсуліну (НПХ).

Мікстард® 30 НМ містить 30 % інсуліну короткої дії та 70 % суспензії ізофан-інсуліну (НПХ)

тривалої дії. Цукрознижувальний ефект інсуліну полягає у сприянні поглинанню глюкози

тканинами після зв'язування інсуліну з рецепторами м'язових і жирових клітин, а також в

одночасному пригніченні виділення глюкози з печінки.

Мікстард® 30 НМ є двофазовим інсуліном. У середньому характер дії після підшкірної ін'єкції такий:

початок дії:                          протягом 1/2 години;

максимальний ефект:           від 2 до 8 годин;

тривалість дії:                      приблизно 24 години.

 

Фармакокінетика. Період напіввиведення інсуліну з крові становить кілька хвилин. Тому характер дії препарату інсуліну зумовлений виключно характеристиками його абсорбції. Цей процес залежить від ряду факторів (наприклад, дози інсуліну, способу і місця ін'єкції, товщини підшкірної клітковини, типу діабету), що зумовлює значну варіабельність ефекту препарату інсуліну як в одного, так і в різних хворих.

Абсорбція. Профіль всмоктування визначається тим, що цей інсулін є сумішшю інсулінів, що характеризуються швидким та подовженим всмоктуванням відповідно. Пік концентрації  в плазмі настає протягом 1,5-2,5 години після підшкірної ін'єкції.

Розподіл. Значного зв'язування інсуліну з білками плазми крові, за винятком циркулюючих антитіл до нього (при їх наявності), виявлено не було.

Метаболізм. Людський інсулін розщеплюється інсуліновими протеазами чи інсулін-деградуючими ферментами і, можливо, протеїндисульфідизомеразою. Виявлено ряд ділянок, у яких відбуваються розриви (гідроліз) молекули людського інсуліну. Жоден із метаболітів, що утворилися після гідролізу, не має біологічної активності.

Елімінація. Тривалість напіввиведення інсуліну визначається швидкістю його всмоктування з підшкірної клітковини. От чому тривалість напіввиведення (tЅ) вказує на швидкість всмоктування, а не елімінації інсуліну з плазми крові (ТЅ інсуліну з кровотоку становить всього кілька хвилин). За даними проведених досліджень, ТЅ становить 5-10 годин. Можна вважати, що фармакокінетика інсуліну у дітей, підлітків і дорослих практично однакова.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: нейтральна каламутна біла водна суспензія людського інсуліну.

 

Несумісність. Як правило, інсулін можна додавати до лікарських засобів, з якими встановлена його сумісність. Суспензії інсуліну не можна змішувати з інфузійними розчинами. Лікарські препарати, додані до суспензії інсуліну, можуть спричинити його руйнування, наприклад, препарати, що містять тіоли або сульфіти.

 

Термін придатності. 30 місяців.

 

Умови зберігання. Невикористані флакони Мікстарду® 30 НМ слід зберігати в холодильнику при температурі 2 - 8 °С (не надто близько до морозильної камери). Не заморожувати.

Зберігати у зовнішній упаковці, у захищеному від світла та недоступному для дітей місці.

Не піддавати дії тепла або прямих сонячних променів.

Кожен флакон має захисну, кодовану за кольором пластмасову кришечку. Якщо захисна пластмасова кришечка нещільно прилягає до флакона або відсутня, флакон слід повернути до аптеки.

Флакони Мікстарду® 30 НМ, якими користуються, не слід зберігати в холодильнику. Їх можна зберігати при кімнатній температурі (до 25 °С) протягом 6 тижнів після першого відкриття або протягом 5 тижнів при температурі до 30 °С.

Препарати інсуліну, які було заморожено, застосовувати не можна.

Не слід застосовувати інсулін після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Не слід застосовувати Мікстард® 30 НМ, якщо після перемішування вмісту флакона

рідина не стає білою та рівномірно каламутною.

 

Упаковка. Скляний  флакон ємністю 10 мл, закритий гумовою пробкою та захисною пластмасовою кришечкою.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. A/T Ново Нордіск (Данія).